Іван Степанович ГУЛИЙ

(1930 – 2003)

Заслужений працівник освіти України, Заслужений діяч науки і техніки, лауреат Державної премії в галузі науки і техніки, академік Української академії аграрних наук, доктор технічних наук, професор. Ректор НУХТ (1973-2003 рр.), завідувач кафедри технологічного обладнання харчових виробництв (1979-1995 рр.). Автор понад 700 наукових праць, у тому числі 18 монографій, 2 підручники, 2 навчальних посібники, 78 авторських свідоцтв та 52 патенти на винахід. Нагороджений орденом «Трудового червоного прапора», орденом «За заслуги» ІІІ ступеня, Хрестом пошани «За духовне відродження».

Іван Степанович Гулий народився 23 березня 1935 році в багатодітній селянській родині дітей) у селі Воскресенка, нині Чапаєвка, на Запоріжжі. Незважаючи на труднощі в житті, в 1950 році він із медаллю закінчив середню школу й цього ж року став студентом механічного факультету Київського технологічного інституту харчової промисловості.

Уже в студентські роки була визначена основна сфера його наукової діяльності. Професор В.Д. Попов, будучи керівником його дипломного проекту, запропонував нову цікаву тему, пов’язану із неперервною кристалізацією цукрових утфелів.

У 1958 році, після роботи на Ходорівському цукровому заводі та у Львівському цукротресті, Іван Степанович вступив до аспірантури Київського технологічного інституту харчової промисловості, в стінах якого пройшов шлях від асистента до ректора. Успішно захистив кандидатську дисертацію, отримав вчене звання доцента. У 1972 році став доктором технічних наук, у 1973 році – професором.

За три десятиліття його роботи на посаді ректора інститут набув статусу університету. У 1993 році університет акредитовано за IV рівнем акредитації, а в 2002 році – йому надано статус «Національного». Відбулись суттєві зміни в усіх сферах діяльності навчального закладу: вдвічі зросла матеріально-технічна база – збудовано навчально-лабораторний корпус, спортивний комплекс; значно збільшилась кількість спеціальностей і спеціалізацій, за якими здійснюється підготовка фахівців; створено нові структурні підрозділи – філії, кафедри, факультети; успішно реалізувалася програма комп’ютеризації університету; започатковано нові наукові напрями з розроблення оригінальних харчових технологій.

І.С. Гулий – відомий вчений у галузі теорії та практики кристалізації цукру, автор теорії безперервного уварювання цукрових утфелів та його апаратурного оформлення. Він створив новий напрям – технологію харчових продуктів оздоровчого та профілактичного призначення. Підготував 15 докторів наук та 29 кандидатів наук. Протягом 24 років був науковим керівником проблемної науково-дослідної лабораторії університету.

І.С. Гулий став фундатором принципово нової «Електротехнології харчових виробництв», вітчизняної технології пектину й пектинопродуктів, створив новий напрям із технології харчових продуктів оздоровчого та профілактичного призначення з нетрадиційної сировини, був ініціатором упровадження нових технологій харчових продуктів на основі використання кріогенної техніки, мембранної та екструзивної технологій.

І.С. Гулий був членом Комісії з Продовольчої програми Державного комітету науки і техніки СРСР. Протягом багатьох років він очолював секцію «Легкої і харчової промисловості» Комітету по Державних преміях у галузі науки та техніки УРСР і України, був головою Експертної ради ВАК України, обирався депутатом Київської міської Ради народних депутатів чотирьох скликань.

Іван Степанович мав хист до малювання і в нього це гарно виходило. Під час навчання в інституті він не забував про своє захоплення з дитинства й відвідував студію живопису при Будинку вчених. У рідкісні хвилини відпочинку він із задоволенням брав до рук пензля.

До людей Іван Степанович ставився чуйно і правдиво. Його людяність і порядність, уміння зрозуміти проблеми колег і підлеглих згуртовували колектив університету на засадах високої моралі, гідності та сили правди.